Швидкий пошук

захист бізнесу, податкові перевірки, Артіус, бізнес

ліцензії на охорону, ліценхія на охоронну діяльність, охоронна ліцензія, Артіус

12.07.2018

Антикорупційний суд в Україні: очікування та перспективи

Аналітичне видання “Юрист&Закон”

Випуск № 24 (2018)

 

На сьогоднішній день вже вступив в силу Закон України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі – Закон), відповідно до якого Вищий антикорупційний суд – постійно діючий вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України. Одним з головних питань, яке виникає як у юристів, так і у пересічних громадян, є те, як цей Суд зможе змінити ситуацію з корупцією в країні, чи сприятиме оперативному розгляду корупційних справ, щоб всі корупціонери в кінці кінців випарувалися, як роса на сонці.

Щодо подібних перспектив можна будувати тільки припущення, тому що за різними прогнозами Антикорупційний суд в середньому зможе заробити приблизно через півтора-два роки. Однак спрогнозувати підвищення ефективності боротьби з корупцією можна вже зараз, звернувшись до міжнародного досвіду роботи подібних інстанцій, тому що Україна не перша країна, де подібний судовий орган утворений.

                                                                               Міжнародний досвід

Вперше в Україні про Антикорупційне суді почали говорити після подій 2014 року в контексті можливості більш оперативного розгляду справ щодо топ-корупції та топ-корупціонерів. На сьогоднішній день Антикорупційний суд повинен стати першою інстанцією при розгляді справ відповідної категорії. Слід зазначити, що прецедент створення антикорупційного суду вперше виник на Філіппінських островах в 1979 році. А зараз у світі діє вже близько 20 таких судів в різних країнах світу. Однак справедливості заради треба сказати, що в основному антикорупційні суди утворені в країнах Африканського або Азіатського регіонів, в країнах з низьким рівнем життя або нестабільною економікою. Виняток становлять такі європейські країни, як Болгарія, Словаччина і Хорватія. Можна відзначити, що антикорупційний суд створюється за кількома схожим моделям: – суд першої інстанції з пріоритетом розгляду корупційних справ; – одноосібний суддя в судах загальної юрисдикції, який спеціалізується на розгляді корупційних справ; – суд змішаного типу, який для особливо важливих справ про корупцію є судом першої інстанції і апеляційної інстанцією при розгляді інших справ; – «паралельний суд» – коли виконується функція суду першої інстанції та апеляційного органу. Виходячи із прийнятого Закону, вбачається, що в Україні запроваджено четвертий принцип організації.

Який же ефект від роботи такої судової інстанції?

Якщо враховувати індекс сприйняття корупції в кожній країні, де діє такий суд, і його динаміку з моменту введення такого суду, то результати будуть досить різними, проте, на жаль, не такими істотними, щоб можна було говорити про значну перемогу і викоріненні корупції.

Наприклад, Камерун з моменту створення суду в 2011 році поліпшив свої позиції в індексі сприйняття корупції на 11 пунктів – до 145 балів. Те ж можна сказати і про Уганду. У той же час в Словаччині, де антикорупційний суд існує вже близько 9 років, рівень сприйняття покращився тільки на 2 пункти, а в Хорватії – на 7 пунктів. А ось Болгарія в рейтингу абсолютно не зрушила з місця, хоча суд існує там вже 5 років.

Отже, міжнародний досвід функціонування спеціалізованого антикорупційного суду дозволяє зробити кілька невтішних висновків.

По-перше, створення антикорупційного суду, як показує досвід зарубіжних країн, не призводить до істотного падіння корупції, а вже тим більше до повного її викорінення.

По-друге, створення такого суду говорить лише про те, що загальна судова система виявилася неефективною і не здатною розглядати особливо резонансні справи щодо топ-корупції. Особливо гостро таке відчувається в Україні, де судді в рамках судової реформи проходили перевірки доброчесності, кваліфікації і безліч інших перевірок, щоб відсіяти непрофесіоналів, а залишити чесних, професійних і відповідальних суддів. Але, з огляду на те, що все одно виникає необхідність створювати спеціалізований суд, вбачається, що судова реформа не принесла бажаних результатів.

В продовження розгляду причин і можливих наслідків функціонування Антикорупційного суду, можна відзначити ще кілька негативних факторів:

– створення такого суду – додаткова і дуже витратна стаття і без того переобтяженого бюджету України, якщо до всього цього врахувати ще й той факт, що в даний час вже функціонують три спеціально створених органу виключно для боротьби з корупцією, які також вимагають з бюджету істотного фінансування ;

– нюанси судоустрою України дають можливість для апеляційного або касаційного оскарження рішення, що, в свою чергу, негативно впливає на оперативність розгляду справ і заважає досягненню позитивного результату.

Однак справедливості заради варто відзначити і позитивні сторони створення Антикорупційного суду:

– як очікується, функціонування такого Суду дозволить більш оперативно розглядати справи певної категорії в порівнянні з ситуацією, яка склалася зараз, оскільки практично всі справи направляються до Солом’янського суду м.Києва;

– підвищиться рівень і професіоналізм суддівського корпусу в зв’язку з вимогами до кандидатів на посади суддів. Крім того, виходячи з кількості суддів, буде легше проконтролювати якість відбору кандидатів на посади, що здається значно більш легким завданням, ніж провести відбір серед усього суддівського корпусу чисельністю близько 5 тис. Суддів;

– очікується підвищення дохідної частини бюджету в зв’язку з оперативністю розгляду справ і відшкодуванням завданих в результаті злочинного діяння збитків;

– створення Антикорупційного суду завершить формування системи спеціалізованих органів по боротьбі з корупцією.

Подібні результати (позитивні або негативні) можна буде спостерігати тільки після того, як Суд запрацює і ми отримаємо перші результати і можливість розуміти ступінь ефективності роботи нової судової інстанції.

                                                                         Щодо сьогоднішньої ситуації

У нас є поки тільки Закон, при більш детальному розгляді якого вже виникають деякі питання, що стосуються роботи Антикорупційного суду і можливих проблем в процесі розслідування злочинів.

Наприклад, виходячи з ст. 1 Закону, Вищий антикорупційний суд знаходиться тільки в місті Києві. В обласних центрах ніякі відділення або “філії” Спеціалізованого суду відповідно до Закону не передбачаються, не дивлячись на те, що, наприклад, НАБУ має територіальні управління в Одесі, Харкові та Львові.

Тому відразу постає питання: як бути, наприклад, з оперативністю розслідування злочинів і дотриманням відповідних термінів при зверненні до слідчого судді? Адже, виходячи з розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, всі клопотання розглядаються виключно слідчими суддями Антикорупційного суду. Отже, затримавши людини у Львові або Одесі або провівши обшук, в результаті чого виникне необхідність накладення арешту на певне майно, слідчому або детективу необхідно швидко потрапити до Києва, щоб подати відповідне клопотання слідчого судді.

Викликає також питання і нова стаття 33 1, якою хочуть доповнити КПК України після початку роботи Антикорупційного суду. У цій статті визначено злочини, що належать до компетенції Вищого антикорупційного суду, а саме: злочини, зазначені в ст. 45 КК України, і злочини, передбачені ст. ст. 206 2, 209, 211, 366 1 КК. Також підкреслено, що для віднесення злочину до корупційного повинне бути присутнім умова, передбачене п. П. 1 – 3 ст. 216 КПК України.

Однак викладено статтю 33 1 КПК так, що неможливо зрозуміти, чи повинні ці умови застосовуватися в тому числі і до злочинів, позначених в ст. 45 КК України.

Більш того, вищевказані злочини (знову ж, згадані в ст. 45 КК України, як то ст. 191 КК) розслідуються часто як прокуратурою, так і поліцією, які, судячи з усього, також повинні направляти свої справи до Вищого антикорупційного суду і, крім того, звертатися до слідчого судді, який буде знаходитися тільки в м.Києві.

Подібне може привести до того, що цей Спеціалізований суд виявиться заваленим справами, в тому числі від поліції, прокуратури, ГБР, і до перевантаження Суду, чого так прагнув уникнути законодавець.

ВИСНОВОК: Закон “Про Вищий антикорупційний суд” вже потребує доопрацювання і внесення змін, а також напрацювання значної судової практики для формування дієвих механізмів роботи.

 

Володимир Фурман
адвокат практики кримінального права АО “Артіус”

Поделиться: